Кішка – це «спадкоємиця» морських вірьовкових кішок і особливих палачих знарядь з жорсткими кінцями з твердої шкіри, якими можна було залишати кров’яні сліди. Сьогодні вона представляє собою багатохвосту плеть, сплетену з шкіри. **Конструкція кішок.** У кішки від трьох до дев'яти хвостів, але може бути й більше. Рукоятка жорстка. Довжина рукоятки 20-50 см, хвостів 40-80 см. Розуміється, жорстких кінців для подряпин сучасна кішка не має. Різняться кішки з круглим і плоским плетінням. Плоскоплетені (косичкою) кішки м’якші, але можуть залишати сильніші сліди через свою ребристість. Круглоплетені жорсткіші і важчі. Важливий також тип кріплення до рукоятки: хвости можуть виходити з самої жорсткої рукоятки або з її гнучкого продовження. Є варіанти і з рухомою частиною переходу (наприклад, кільцем). Має значення також і кінці хвостів: вони можуть закінчуватись досить м’яким пучком «махри» або більш жорстким шлепком. Існують і кішки з вузлами по всій довжині хвоста. Нарешті, діаметр і довжина хвостів визначають силу удару. **Робота кішкою в екшені.** Цей девайс досить універсальний: з одного боку, це більш серйозне знаряддя, ніж флоггер, а з іншого – не вимагає такого майстерності, як довгомірки. Кішка при ударі впливає переважно вглиб, оскільки знаряддя важке і покриває досить велику ділянку тіла. Але і поверхневе дію її досить сильне. Залежно від конструкції, кішка може застосовуватись при нанесенні різних ударів, включаючи протяжки – для яких вона і була історично призначена. Працюють цим девайсом, як правило, по вже розігрітому тілу. Популярні і парні кішки, призначені для роботи з двох рук, як і парні флоггери.