Дакрайфілія (Dacryphilia) – це сексуальна девіація, при якій сексуальне збудження або задоволення виникає від виду сліз і ридань партнера. У загальному випадку сльози не викликають сексуального бажання у чоловіків, і дакрайфілія є відносно рідкісною девіацією. Вона може базуватися на принципово різних потребах: співчутті та бажанні утешити або садомазохістській потребі в домінуванні. У першому випадку причина сліз девіанту не важлива, має значення лише можливість утешити. У випадку садомазохістської дакрайфілії сльози і плач викликані в процесі БДСМ-практик і служать сигналом, що символізує психологічну капітуляцію нижнього, підтвердження його домінуючої ролі Верхнього, увагу і співчуття якого нижній таким чином привертає. Далі зазвичай слідує утешення і турбота, або ж секс. Ця девіація присутня не у всіх, а лише у деяких садомазохістів, і може супроводжувати садомазохізм або бути окремою девіацією, не пов’язаною з садомазохізмом. Корені дакрайфілії лежать в дитячих враженнях. Це може бути закріплена зв’язок покарання і подальшого співчуття в переживаннях дитини або спостережене порушення соціального табу («чоловіки не плачуть») у вигляді сліз у дорослого чоловіка, або інші переживання. В залежності від первісного імпульсу, що викликав девіацію, вона може приймати різні форми. При цій девіації сльози і плач є джерелом сексуального збудження лише для спостерігача, а не для самого плачучого, на відміну від садомазохізму, де є як садисти, так і мазохісти. Садомазохістське задоволення нижнього при побитті «на катарсис» зі сльозами не зумовлене дакрайфілією – тут працюють психологічні механізми «відкуплення» і «очищення» через біль. Верхній при побитті «на сльози» може отримувати як садомазохістське задоволення від зворотного впливу (больового або позитивного), так і задоволення від сліз, якщо у нього є дакрайфілія. Як правило, спеціальна методика практик для задоволення саме потреби Верхнього в сльозах не застосовується, враховуючи, що більшість садомазохістів, які мають дакрайфілію, не усвідомлюють цю потребу. Водночас задоволення від сліз може бути частиною турботи про нижнього після сесії. Це обставина зближує обидва варіанти девіації, дозволяючи не розділяти їх. Необхідність окремо рефлексувати і перетворювати цю девіацію зазвичай не виникає. Рефлексуючи і перетворюючи свій садомазохізм, почавши отримувати задоволення не лише від больового зворотного впливу, але й від задоволення партнера, садист (якщо у нього також є дакрайфілія) природним чином доповнює це турботою про нижнього після сесії. І так само, як при активних свідомих спробах контролювати свій клінічний садизм (перетворивши його в «тематичний»), садист може перестати відчувати задоволення від чисто больового зворотного впливу, він може досягти і ремісії супутньої садомазохізму дакрайфілії – навіть не ставлячи спеціальної мети.